“Вивеземо його на човні!”: Як найняті на замовлення ФСБ болгарські шпигуни планували викрадення Христо Грозєва і Романа Доброхотова

Вчора присяжні Лондонського кримінального суду Олд-Бейлі визнали винними в шпигунстві на користь Росії групу громадян Болгарії, яких було найнято завербованим ФСБ шахраєм Яном Марсалеком з метою викрадення і можливого вбивства розслідувачів The Insider Христо Грозєва і Романа Доброхотова. Як свідчить листування Марсалека, замовлення ФСБ на стеження за журналістами прийшло в день публікації їхнього розслідування про отруєння Навального.

“Хто такий цей Христо Грозєв?”

Уранці 14 грудня 2020 року The Insider і Bellingcat опублікували розслідування про отруєння Навального, розкривши справжні імена та імена прикриття співробітників ФСБ із Другої служби й Центру спеціальних технологій (НДІ-2), які кілька місяців слідували за опозиціонером різними містами, для того, щоб врешті-решт отруїти його “Новачком” у томському готелі. Публікація стала справжнім викликом для ФСБ: там фігурували фотографії найзасекреченіших агентів, білінги їхніх телефонних з’єднань, маршрути їхніх перельотів, одне слово, всі можливі дані про операцію найвищого ступеня секретності, про яку навіть усередині ФСБ, окрім виконавців, знали лише кілька людей.

Того ж дня Управлінню власної безпеки ФСБ було доручено розібратися, як дані співробітників відомства опинилися у журналістів. Високопоставлене джерело The Insider у спецслужбах стверджує, що розпорядження надходило особисто від Володимира Путіна.

Увечері того ж дня колишній операційний директор Wirecard і агент російських спецслужб Ян Марсалек, яким опікується тим самим управлінням власної безпеки ФСБ, написав повідомлення своєму давньому знайомому, колишньому партнеру з часів Wirecard болгарину Орліну Русєву, який спеціалізувався на IT-технологіях і впродовж багатьох років допомагав Марсалеку в питаннях стеження за різними людьми:

Читайте по темі: Адміністрація Трампа припинила розслідування воєнних злочинів Путіна, — ЗМІ

Марсалек: “Нас цікавить болгарський хлопець, який працює на Bellingcat, Христо Грозєв. Ми можемо його перевірити, чи це викличе занадто багато запитань?”

Русєв: “Ім’я і справді болгарське, він працює в Bellingcat?”

Марсалек: “Так, він провідний розслідувач у справі Навального”.

Русєв: “Якщо все зробити правильно, він і гадки не матиме”.

Марсалек: “Чудово!”

Русєв: “Ну, то з чого почнемо? Я маю на увазі, що якщо проводити справжнє повне розслідування, то треба починати з місця, де він народився, вся шкільна історія, хто були його друзі, подружки, однокласники, університет, роботодавці тощо. Особливо якщо він діє не з Болгарії і живе десь іще. У Болгарії в мене є 4 секретні команди, кожна по 12 осіб… Можемо стежити за ним 24 на 7”.

Марсалек дає добро на “повне розслідування”, але, вочевидь, йому цього замало, і аналогічне доручення він дає іншому своєму партнеру – Мартіну Вайсу, колишньому високопоставленому офіцеру австрійської спецслужби BVT. Своєю чергою, Вайс наступного ранку надсилає колишньому підлеглому в BVT Егісто Отту посилання на розслідування отруєння Навального і запитує: “Чи можемо ми в Австрії розпитати про Христо Грозєва? Працює в Bellingcat”. Наступного дня, 16 грудня, Отт уточнює: “Хто такий цей Христо Грозєв?” Мартін Вайс відповідає в міру свого розуміння: “Колишній агент ЦРУ. А тепер працює фрілансером”.

Завербований ФСБ шахрай Ян Марсалек

Можливо, про ЦРУ Мартін Вайс придумав сам, або так йому сказав Марсалек. Але цікаво, що наступного дня, 17 грудня, Володимир Путін під час своєї великої пресконференції так говорить про розслідування The Insider і Bellingcat: “Ми прекрасно розуміємо, це ніяке не розслідування, це легалізація матеріалів американських спецслужб. А що, ми не знаємо, що вони локацію відстежують, чи що?”

Читайте по темі: У Росії поскаржились на масовану атаку українських дронів

Таким чином, доручаючи Управлінню власної безпеки ФСБ знайти тих, хто відстежив агентів ФСБ, Путін (цілком можливо, щиро) мав намір знайти сліди діяльності ЦРУ.

УСБ ФСБ завзято взялося за справу. Уже до 29 грудня слідчі опитали операторів зв’язку і з’ясували, що інформацію про їхніх колег видавали на підставі підроблених запитів ГУ МВС і підроблених рішень Хамовнічеського суду Москви, про що до 19 січня було складено докладний рапорт на ім’я голови Управління власної безпеки ФСБ Росії генерала Вертяшкіна.

Постанова, в якій ФСБ визнає білінги отруйників, які слідували за Навальним, білінгами співробітників ФСБ

Рапорт, з якого випливає, що білінги ФСБшників були отримані не ЦРУ, а шахраями з підробленими поліцейськими посвідченнями

Ще через 10 днів, 30 січня 2021 року, обидва головні автори розслідування про Навального – Христо Грозєв і Роман Доброхотов – стали офіційно об’єктами стеження ФСБ. За Романом Доброхотовим стежити було зручно, він тоді жив у Москві, а за Христо Грозєвим доводилося стежити за допомогою людей Марсалека.

Перше фіаско ФСБ

У лютому “пробивальників” уже затримали, і вони виявилися зовсім не агентами ЦРУ, а трьома звичайнісінькими шахраями з підробленими поліцейськими документами. На цьому розслідування ФСБ могло б зупинитися, але, мабуть, у ФСБ визнали, що така прозаїчна розв’язка розлюченого президента не задовольнить, і стеження за Доброхотовим і Грозєвим продовжилося.

Христо Грозєв і Роман Доброхотов

Спочатку ФСБ цікавилася переважно гаджетами Доброхотова і Грозєва, сподіваючись знайти в них інформацію про розслідування і підтвердити гіпотезу про зв’язки журналістів із ЦРУ. Увечері 6 березня співробітники ФСБ зупинили Романа Доброхотова в “Шереметьєво” після його повернення з відрядження і під приводом “опитування про ситуацію з коронавірусом у Європі”, через яке вони нібито рандомно опитують деяких людей, які прилітають із Європи, зажадали від Доброхотова пройти в кімнату, залишивши свої ґаджети в коридорі на столі (за їхніми словами, в кімнату прикордонників із ґаджетами входити не можна).

Після кількох абсурдних запитань про довіру до вакцини “Супутник” у Європі Роман Доброхотов вирішив перевірити, чи лежать його ґаджети там, де він їх залишив, і співробітник, який проводив опитування, не встиг його зупинити. Ні ноутбука, ні телефонів на столі, звісно, вже не було. Співробітники ФСБ зображували найбільше здивування й обіцяли негайно повернути зникле. Через 40 хвилин вони і справді все повернули. Як потім показала незалежна перевірка, вони безуспішно намагалися увійти в iPhone і Samsung в обхід пін-коду і так само безуспішно – проникнути в комп’ютер. Єдине, що їм вдалося, – це вставити в корпус ноутбука трекер, який відстежує пересування (який виявився марним, оскільки Доброхотов, зрозуміло, ноутбуком потім не користувався).

Отримати доступ до гаджетів Христо Грозєва було ще складніше – для цього треба було спробувати проникнути до нього в будинок. У квітні Марсалек обговорює зі своїми спільниками деталі зовнішнього спостереження за Грозєвим. Цим паралельно починають займатися дві групи: одна – Егісто Отта й інша – Орліна Русєва.

Влітку починається ескалація. 22 липня Марсалек ініціює обговорення не тільки стеження, а й викрадення:

Марсалек: Якийсь херов геній щойно знову запропонував викрасти Христо і вивезти його в Москву. Ці люди ненавчувані (емоджі з фейспалмом).

Русєв: Якщо ти серйозно про це, і якщо Грозєв буде в Болгарії, то у мене є там ресурси, щоб викрасти його, накачати наркотиками і замкнути в надійному місці. Потім можна продумати процес екстрадиції. Нам знадобиться літак або судно.

Марсалек: Якщо чесно, я вважаю це поганою ідеєю. Це отримає жахливу пресу, а через півроку з’являться два нових Грозєва. Це ж як гідра – одну голову відрубуєш, виростає дві нових.

Русєв: Але якщо вони цього хочуть, то я готовий. По-моєму, це крутий проект.

26 липня, коли Христо Грозєв приїжджає до Болгарії і відпочиває неподалік від Бургаса, Русєв радісно рапортує: “Чудові новини, він майже у нас. Поглянь на його селфі на човні. Ми також знаємо, де він зупинився. З імовірністю 99,9% ми зробимо з ним селфі цього вечора”. Марсалек відповідає: “От би нам зараз знайти якогось смертника для нападу на нього. Ще мені подобається ідея підірвати човен”.

“Селфі”, про яке йдеться, – це опублікована Грозєвим у Twitter (Х) фотографія з човна: він зупинився порибалити з другом по дорозі на інтерв’ю з Еміліаном Гебрєвим того ж вечора.

Наступного дня, 27 липня, Роман Доброхотов купив квитки в Бургас – він планував 28 липня вилетіти на конференцію в Тбілісі й одразу після неї відвідати Христо Грозєва в Болгарії. Однак вилетіти з Росії йому не вдалося. О 6 ранку 28 липня співробітники ФСБ вибили двері в його квартирі і влаштували обшук. Силовики забрали всі гаджети, які змогли знайти, а головне – обидва закордонні паспорти. Формальний привід – наклеп на голландського блогера Макса ван дер Верфа, якого журналіст звинуватив у роботі на ГРУ, що нібито міститься в одному з його твітів. Блогер звернувся зі своєю заявою про наклеп ще в грудні 2020 року, і поліція відмовила йому в порушенні справи, але в червні 2021-го ФСБ потайки цю справу поновила і тепер використовувала як привід для обшуку.

Доброхотова не заарештували (справа про наклеп арешту не передбачає), але у ФСБ були впевнені – об’єкт їхнього спостереження нікуди не дінеться, оскільки закордонні паспорти в нього вилучено як “речові докази” у справі про наклеп. Роман Доброхотов розсудив, що якщо ФСБ чомусь хоче, щоб він залишався в країні, це сигнал до того, що її треба негайно покинути, що він і зробив за два дні, перейшовши російсько-український кордон через ліс.

Фіаско чекало і на людей Марсалека. Команда Русева помилково припустила, що човен, на якому фотографувався Грозєв, йому і належить, в результаті вони витратили кілька днів на відстеження його переміщень і ще більше часу – на спроби знайти власника човна, щоб довести, що журналіст Христо Грозєв купив собі яхту. Кілька днів потому команда Русева, використовуючи 3 мотоцикли Harley-Davidson і дві машини, змогла знову знайти Грозєва, коли він відвідував музичне шоу в кафе на морському курорті південного узбережжя Болгарії. Він і його сім’я зняли кімнату на airbnb на ніч і поїхали назад до літнього будинку сім’ї рано вранці наступного дня. Однак команда Марсалека не помітила від’їзду Грозєва і провела наступні дні, стежачи за будинком, який, як вони помилково вважали, належав Грозєву.

Злочинці кілька днів стежили за будинком у Болгарії, який не мав жодного стосунку до Христо Грозєва

Після кількох днів очікування (протягом яких розглядався і варіант підпалити будинок) Марсалек дав їм вказівку увірватися до помешкання і побити Грозєва (використовуючи як привід вигаданий конфлікт між Грозєвим і відвідувачем пляжу). Однак в останній момент перед вторгненням у випадкову квартиру Марсалек написав Русєву: “WTF відбувається, Грозєв щойно виклав селфі з Києва”. Потім Русєв написав своїй команді, що вони його жахливо зганьбили. Однак Марсалеку він повідомив, що “Грозєв, можливо, використовував двійника, який зупинився в його будинку, і, мабуть, покинув країну, використовуючи документи під підробленим ім’ям”.

Переслідування триває: Україна і Відень

Серпень Роман Доброхотов провів у Києві, де йому не без зусиль вдалося отримати виданий на гуманітарних засадах документ, що замінює закордонний паспорт. Наприкінці серпня він таки зустрівся з Христо Грозєвим, але не в Бургасі, як планувалося спочатку, а в Карпатах, де вони влаштували похід. Як з’ясувалося пізніше, Україна для журналістів була теж місцем небезпечним.

Джерело в СБУ місяцем пізніше повідомило Доброхотову, що їм удалося перехопити інформацію про те, що одне з українських кримінальних угруповань отримало “замовлення” з Москви на викрадення Романа Доброхотова і вивезення його в Росію, за цю роботу пропонувалася винагорода – $50 тисяч. Бандити знайти Доброхотова не встигли – він 30 серпня вирушив до Відня, де оселився на тій самій вулиці, що і Христо Грозєв. Як з’ясувалося, буквально в ті самі дні на тій самій вулиці оселилися і люди Марсалека, знявши квартиру рівно навпроти квартири Грозєва, щоб зручніше було за ним спостерігати.

Хоча Орлін Русєв розповідав про те, що під його контролем перебувають десятки людей, де-факто його основна команда складалася лише з кількох людей, зокрема п’ятьох громадян Болгарії, які проживають в Англії (43-річний медичний кур’єр Бісер Джамбазов, його 33-річна подруга Катрін Іванова, яка працювала асистентом у медичній лабораторії, 39-річний декоратор Тихомир Іванчев, його колишня дівчина 30-річна косметолог Ваня Габерова, яка під час описуваних подій почала зустрічатися з Джамбазовим, думаючи, що він уже розлучився з Івановою, а також 32-річний колишній боєць ММА Іван Стоянов).

П’ятеро перших обвинувачених (за годинниковою стрілкою зверху зліва): Катрін Іванова, Ваня Габерова (у центрі), Бісер Джамбазов, Орлін Русєв та Іван Стоянов

У цієї команди не було жодного досвіду в подібних операціях, що негайно стало позначатися на їхніх успіхах. Спочатку в їхні завдання входило тільки стежити за Христо Грозєвим, але і з цим вони справлялися погано: то він раптово для них опинявся за кордоном (хоча вони стежили за його під’їздом з будинку навпроти і навіть знімали всіх, хто входив і виходив, на камеру), то вони губили його в місті, тому що він брав електросамокат, і вони не встигали за ним.

Христо Грозєв їде від злочинців на електросамокаті

При цьому у своїх доповідях Марсалеку Русєв намагається приховувати свої постійні провали і представляти справу так, ніби уважний і обережний Христо Грозєв просто дуже добре конспірується і плутає сліди. Щоразу, коли через неуважність або через зміну планів Грозєв раптово повертався або рухався не туди, куди очікувалося, Русєв списував це на витончені методи конспірації.

Камера, встановлена навпроти під’їзду Христо Грозєва

Щоб виглядати трохи професійніше, Русєв постійно вигадував якісь неіснуючі успіхи і доповідав про них Марсалеку: він регулярно повідомляє про те, що вони завербували то консьєржа в готелі, то стюардесу (все це було вигадкою), потім звітує про те, що Ваня Габєрова досягла неймовірних успіхів у спокушанні Христо Грозєва, нібито він уже “попався на гачок”, закохався в неї й активно лайкає її фотографії у Facebook (Христо Грозєв майже не користується Facebook, і хоча відповів на запит про додавання в друзі після того, як Ваня потоваришувала з кількома членами його сім’ї та однокласниками, не лайкав жодних фотографій і взагалі не пам’ятав про існування Габерової). Марсалек попереджає Русева: “Сподіваюся, вона не закохається в нього. Я один раз уже стикався зі схожою ситуацією” (імовірно, він мав на увазі Наталю Злобіну, яку ФСБ використала під час вербування Марсалека і з якою у нього потім були стосунки).

Марсалек, утім, і сам ділився з Русєвим інформацією приблизно такої ж якості, повідомляючи йому, наприклад, що США нібито платять директору австрійської розвідки мільйон євро на рік на “персональні витрати” Христо Грозєва. Навряд чи Марсалек це вигадав сам, найімовірніше, цю чутку він почерпнув від кураторів із ФСБ, яким поставили завдання знайти зв’язок Грозєва з ЦРУ. При цьому Русєв дивується, чому ж у Христо Грозєва такі старі й стоптані черевики. “Важко сказати, – відповідає Марсалек, – він дивний хлопець. Може, йому просто все одно, а може, він культивує образ чесної і простої людини”. (Насправді Христо Грозєв просто не надавав великого значення взуттю, виходячи на випадкові покупки в магазин, але якби він знав, що за ним стежать, то неодмінно взув би черевики трохи краще).

У якийсь момент, утім, куратори Марсалека змінили точку зору і почали вважати Грозєва вже агентом МІ-6: “Наші друзі на 95% упевнені, що Грозєвим керує МІ-6, – кілька джерел у Великій Британії вказують на це, – пише Марсалек Русєву і за якийсь час повторює: “Наші друзі відчайдушно намагаються знайти докази його зв’язків із британцями”.

Полювання за порожнім телефоном і чужим ноутбуком

Стеження тривало не тільки у Відні, у вересні 2021-го Христо Грозєв вирушив до Валенсії на зустріч Bellingcat. Одним рейсом із ним вирушила Іванова, слідом за ними полетіли Габерова і Джамбазов. Вони забронювали номер на тому самому поверсі готелю, що й Грозєв, вели за ним спостереження і надсилали Марсалеку фото, де Грозєв снідає із засновником Bellingcat Еліотом Гіггінсом.

З фотографій, зроблених злочинцями

З фотографій, зроблених злочинцями

Відстежувати перельоти Грозєва і Доброхотова злочинцям допомагав доступ до системи “Амадеус” – оператора найбільшої у світі системи з бронювання квитків. Для цього команда Марсалека підкупила співробітника логістичного оператора аеропорту Swissport. Доступ до цієї системи дозволив їм побачити, наприклад, що Роман Доброхотов забронював рейс із Будапешта до Берліна, куди він летів давати свідчення у справі про вбивство Зелімхана Хангошвілі.

Розслідування, авторами якого були Христо Грозєв і Роман Доброхотов, встановило, що вбивцею Хангошвілі є співробітник “Вимпела” ФСБ Вадим Красіков, і їхні свідчення допомогли засудити Красікова до довічного ув’язнення (пізніше його обміняли на російських політв’язнів). Катрін Іванова негайно забронювала квиток на той самий рейс. Вона розташувалася на сусідньому сидінні і записувала те, що відбувається, на приховану камеру, закріплену в неї на плечі. У режимі реального часу Русєв рапортував Марсалеку, що Доброхотов листується телефоном із Грозєвим, а також, що їм удалося дізнатися пін-код на його телефоні (з однією, втім, неправильною цифрою). Щоправда, після прильоту в Берлін Іванова загубила Доброхотова і стеження провалилося.

На той момент злочинці ще не обговорювали конкретного плану викрадення або вбивства, їхнім головним завданням було спробувати вкрасти телефон або ноутбук. Спочатку вони обговорювали ідею розбійного нападу з метою вихопити ноутбук і втекти з ним, але цей план їм не дуже подобався, тому що не можна було гарантувати заздалегідь, що у жертви буде ноутбук із собою.

Викрасти комп’ютер із готелю було б куди зручніше. Мабуть, уперше вони спробували це зробити ще у Валенсії. У всякому разі Русєв звітував Марсалеку про те, що їм удалося увійти в номер Грозєва за допомогою спеціального пристрою, здатного імітувати ключ від номера: “Пристрою знадобиться 30-50 секунд, щоб зчитати код із дверей, а потім “відтворити” й одержати зворотний зв’язок, щоб відчинити двері. А якщо раптом хтось вирішить перевірити логи, то побачить, що двері було відчинено справжньою картою”.

На початку лютого 2022 року вони виявили, що Христо Грозєв летить до Києва. Спочатку злочинці збиралися слідувати за ним, але Марсалек зупинив їх, натякаючи, що в російських спецслужб є щодо цього свої плани: “Наші друзі занепокоєні тим, що наша присутність може перешкодити іншій операції в Україні. Вони б вважали за краще, щоб ми утрималися від будь-якої діяльності на території України в даний момент. Я не знаю, що вони роблять, але це стосується Грозєва і його зустрічей в Україні. Може, йому потрібен тільки квиток в один кінець”.

У червні 2022 року на злочинців чекала перша удача: Роман Доброхотов і Христо Грозєв вирушили на журналістську конференцію, організовану “Редколегією” в місті Бар у Чорногорії. Група Русева заселилася в той самий готель і, знайшовши момент, змогла-таки вкрасти з номера Христо Грозєва його мобільний телефон (мабуть, спочатку переплутавши номер, тому що у звітах вони з жахом повідомляють, що, зайшовши в номер за допомогою свого “чарівного” пристрою, виявили там сплячу людину). Удача, втім, виявилася вельми відносною – це був спеціальний “лівий” телефон для поїздок, і жодних даних у ньому не зберігалося. Разом із порожнім телефоном Марсалеку дістався інший почесний трофей – фотографія Грозєва і Доброхотова на пляжі в плавках (не наводимо фото в тексті з естетичних міркувань).

Зважитися на щось більше, ніж викрадення телефону, тоді вони не змогли – не отримали на це санкції. “ФСБ вирішила промовчати і не відповідати, – пише Марсалек Русеву третього червня. – Напевно, всі злякалися, тому рішення делегували директору, а він усе “зайнятий””.

Не задовольнившись чорногорськими трофеями, злочинці планують нову спробу – цього разу вони вирішили викрасти ноутбук просто з віденської квартири Христо Грозєва.

11 червня Русєв звітує перед Марсалеком: “О 16:00 за місцевим часом <…> “спеціальний загін” успішно проник у квартиру Грозєва. Там був сейф. Вони відкрили сейф… І вгадайте, що? У сейфі в нас лежить ноутбук IBM!” Пізніше він ділиться деталями цієї спецоперації:

“Вони спрацювали швидко: відкрили квартиру, перевірили за списком, навколо було багато книжок, старий сейф одразу привернув їхню увагу… Оскільки зовні не було нічого дорогого/цінного, вони подумали (логічно), що все в сейфі. Їм знадобилося близько 10 хвилин, щоб відкрити його… Усередині, на жаль, не було грошей і коштовностей – тільки ноутбук і, по-моєму, кілька USB-накопичувачів тощо. Вони вирішили, що не варто далі ворушити квартиру – закрили сейф, замкнули вхідні двері. Елвіс покинув будівлю”.

Усе б добре, але у квартирі у Христо Грозєва немає і ніколи не було ніякого сейфа, і його особистий ноутбук не пропадав. Або люди Русєва вломилися в якусь чужу квартиру, або, що вірогідніше, про сейф Русєв просто набрехав для красного слівця, а схопили вони перший-ліпший ноутбук, який належав покійній матері Христо, що померла роком раніше від коронавірусу (у всякому разі, тільки цей ноутбук Грозєв не зміг потім ніде виявити). Найімовірніше, правильний другий варіант, тому що згодом Марсалек передав ноутбук ФСБ і в розмові з Русєвим поскаржився на те, що там немає нічого, окрім фотографій (якби фотографії взагалі не мали стосунку до Грозєва, то у ФСБ, найімовірніше, запідозрили б недобре).

Убити, якщо викрасти не вийде

7 серпня 2022 року Марсалек пише Русєву: “Ймовірно, у нас буде можливість викрасти Романа Доброхотова на човні. Є ідеї, як зробити це?” Русєв обіцяє побрейнстормити цю ідею з Джамбазовим. У цей момент Роман Доброхотов проживав у Великій Британії, і злочинці вирішили, що це дуже зручно, – адже вони й самі жили в цій країні. Марсалек зазначає: “Успішна операція в Британії була б дуже доречною після провалу зі Скрипалем”.

Русєв пише, що поліція дуже погано контролює східне узбережжя, чим постійно користуються нелегальні мігранти. “Доброхотов буде нелегальним мігрантом у зворотний бік!” – гострить Марсалек. Вони продумують конкретний план, реалізація якого вимагає наявності кількох людей для силового нападу (включно з колишнім бійцем ММА Іваном Стояновим), автомобілів із фальшивими номерами, маршруту обходу дорожніх камер спостереження і, звісно, двох швидкісних човнів, які наприкінці операції доведеться затопити.

Ідея була в тому, щоб віддати Доброхотова російським спецслужбам у міжнародних водах, але з цим, на думку Марсалека, були організаційні складнощі: “Проблема в тому, як забрати його в міжнародних водах. Я не впевнений, що хлопці тут будуть довіряти нашим здібностям настільки, щоб передати нам під командування підводний човен”.

Як альтернативний сценарій злочинці обговорюють можливість убивства. Русєв пропонує організувати “нещасний випадок у душі”, але Марсалек вважає це недостатньо драматичним: “Може, спалити його живцем на вулиці – обприскати якоюсь надсильною кислотою, VX, як північнокорейці! Або рицином… Нещасний випадок у душі не відлякає інших. Потрібно більше драматизму!”

Втім, плани вбивства обговорювалися без особливої конкретики: Русєв і Марсалек, судячи з усього, навіть не знали, де саме Доброхотов тоді жив у Британії. Іронічно, що Роман Доброхотов і Христо Грозєв, зі свого боку, на той момент уже не тільки знали точну адресу проживання Марсалека в Москві, а й імена обох його коханок, імена і звання його кураторів, усі його фальшиві паспорти, дати і маршрути поїздок за кордон і навіть результати його медичних аналізів.

У середині серпня Марсалек із жалем повідомляє Русеву, що йому не погодили ідею викрадення – її визнали надто ризикованою, тому що команда Русєва складається з резидентів Британії, і якщо щось піде не так, місцевій поліції буде дуже легко їх дістати. Русєв украй розчарований.

У грудні 2022 року Русєв пише Марсалеку: “Зараз у новинах болгарського телебачення <…> – нібито Росія офіційно запросила ордер на арешт Грозєва. Фейк-ньюс?”

Марсалек обіцяє перевірити і незабаром відповідає: “ФСБ підтвердила”.

Незадовго до цього ФСБ звинуватила Христо Грозєва в причетності до спроби викрадення російських літаків, а джерела РІА “Новости” повідомляли, що його звинуватили в поширенні фейків про російську армію. Але насправді Росія оголосила Христо Грозєва в розшук у справі про “незаконний перехід державного кордону” Романом Доброхотовим. До речі, це єдина у світовій історії кримінальна справа, порушена за цією статтею щодо людини, яка не проникла в країну, а залишила її.

У відповідь на запитання Русева, чи оголосять Грозєва тепер у розшук через Інтерпол, Марсалек відповідає: “Я думаю, все, крім викрадення, буде безглуздо. Це має бути в списку наших справ на 2023 рік”. Два дні потому він додає: “Ордер на арешт, мабуть, є правовою основою, необхідною для викрадення. Особисто я вважаю, що Грозєв не дуже цінна ціль, але, судячи з усього, Путін його серйозно ненавидить”.

“Особисто я вважаю, що Грозєв не дуже цінна ціль, але, судячи з усього, Путін його серйозно ненавидить”

Русєв відповідає: “Я думаю… Більш “ефективним” і сильним посланням було б не викрадення Грозєва, а його вбивство, як: 1) Степана Бандери в Німеччині або 2) як Льва Троцького в Мексиці”.

Марсалек відповідає: “Я згоден. Хоча льодоруб – це зброя вчорашнього дня. Краще кувалда, у стилі Вагнера. Я передам це вище”.

Планам на 2023 рік не судилося збутися. У січні всю команду Русева, включно з його самим, заарештовують.

Арешт Орліна Русєва

У їхньому офісі виявляють цілий склад шпигунського обладнання, безліч фальшивих документів, зокрема фальшиві журналістські посвідчення, а в їхніх телефонах знаходять листування з Марсалеком, яке потім ляже в основу обвинувачення.

Фальшиві журналістські посвідчення злочинців

Кімната Русєва, набита шпигунською апаратурою

Скрытая камера, изъятая при аресте

Двоє з шести злочинців незабаром дали свідчення зізнання. Решта намагалися вдавати, що не усвідомлювали, у чому беруть участь (скажімо, Ваня Габерова заявила, що думала, що працює на Інтерпол), але присяжні їм не повірили.

Автори: Роман Доброхотов,Христо Грозєв

Джерело: The Insider